Основним травмуючим фактором, що закладається з дитинства, є підвищені вимоги до дитини. Часто дитина чує, що в неї вкладаються сили, засоби і вона має виправдати вкладене.
Також свою роль грає і перебільшення здібностей дитини, така похвала. У такому разі дитина просто боїться не виправдати свою обдарованість, боїться виглядати не таким розумним. Такі страхи, як правило, накопичуються і, на момент закінчення школи, виливаються у стійкий стрес, особливо якщо дитина розуміє, що недостатньо розуміється на навчальному матеріалі.
Грамотне ставлення батьків, прийняття дитини такою, якою вона є, об'єктивна оцінка її умінь та своєчасна допомога у вивченні окремих предметів, допоможуть батькам поступово підготувати школяра до іспитів та знизити навантаження на психіку.
Інший фактор, що сприяє зростанню напруження перед іспитами - це ставлення вчителів до майбутньої атестації. Якщо учень постійно чує тільки те, як буде страшно і важко, то, звичайно ж, очікування травмує.
Навіть якщо учень чує таке у школі, завдання батьків допомогти дитині отримати об'єктивну оцінку того, чого від неї очікують. Можна поговорити на тему, що, можливо, буде непросто, треба докласти зусиль, щоб здати навчальний матеріал. Але також дитині важливо знати, що батьки її люблять і підтримають незалежно від результату іспиту.
Якщо учень перебуває у стані стресу, то батькам слід у розмові обговорити, що найстрашніше може статися, якщо іспит буде складено погано, і пояснити, обов'язково на прикладах, що життя на цьому не закінчується і попереду ще багато позитиву.
Перед іспитом учневі потрібно звільнити цілий день для відпочинку, тому що безперервне повторення напередодні спричиняє додатковий стрес, а нових знань не додає.