Прощення – навмисний і добровільний процес, коли хтось зазнає змін у почуттях і ставленні щодо певних подій та людей. Цей процес тягне за собою подолання непотрібних емоцій, таких як образа та помста.
Переваги прощення вивчали в медицині та соціальних науках.
Так дослідники з Університету Вісконсина розробили 20-етапну модель процесу прощення. Тривале дослідження показало, що люди, які більше страждають від неврозу, гніву та ворожості, рідше прощають іншу людину навіть, якщо минуло багато часу.
Дослідження також показують, що ті, хто прощає, щасливіші та здоровіші, ніж ті, хто має образи. Наприклад, деякі дослідження показують поліпшення функціонування серцево-судинної та нервової систем у тих, хто думав про прощення. А ті, хто прощав, рідше страждали від широкого кола захворювань.
Дослідження, проведені в Стенфордському університеті, показують, що пробаченню можна навчитись. Так ті, хто навчився прощати, стають менш злими, ображеними і більш оптимістичними.
Попри силу, яка стоїть за процесом прощення, багато хто не вміє цього робити.
Одним з найкращих місць для початку є розуміння того, що процес прощення когось іншого передбачає прощення нас самих. Тобто почати зсередини, а не ззовні.
Є три пояснення того, чому прощення – це виклик і чому нам неможливо до нього дійти, поки ми продовжуємо керувати своїм життям на основі ілюзій:
- Системне мислення, з яким нас усіх виховували, базується на ілюзіях.
- Наше мислення сфокусоване на минулому.
- Сприйняття усього крізь призму минулого приносить страх і тривогу, що у результаті може призвести до бажання помсти.
Усі ці механізми віддаляють нас від прощення як себе, так і інших.
Щоб дійсно навчитися пробачити, нам потрібно перейти від мислення ілюзіями до мислення реальністю. Це перехід до розуміння того, що наша нездатність прощати – це знак і заклик, пробачити себе повністю і по-справжньому. Тим паче, що наше справжнє щастя тісно пов’язане з нашими здібностями пробачати.
Враховуючи основний характер практики прощення, Мардош Сідор (доктор медичних наук та психіатр) і Карен Дубін-Макнайт, докторка філософії та соціальна працівниця) у своїй статті для Psychology Today рекомендують виконати такі вправи:
- Станьте перед дзеркалом.
- Подивіться собі в очі протягом 30 секунд.
- Вимовте своє ім'я, а потім: "Прощаю тебе". Повторіть це принаймні 10 разів.
- Потім скажіть своє ім’я та "Прощаю тебе за ..." і додайте за що саме. Робіть це щонайменше три рази, кожен раз із новим заповненням порожнього елемента.
- Затримайтеся перед дзеркалом на кілька секунд, щоб спостерігати, як ви почуваєтесь загалом.
Виконуйте цю вправу щодня, принаймні протягом одного місяця.
Є кілька причин, чому ця вправа на прощення є такою потужною:
Вона автоматично починає видаляти несвідомі блоки, які ми маємо для любові до себе, почуття гідності та впевненості в собі.
Ми змиваємо ненависть до себе, будь-яке почуття нікчемності і взагалі будь-яке низьке почуття себе.
Це надає нам відчуття свободи, дозволяючи нам повільно, але впевнено відкласти своє минуле. У довгостроковій перспективі це нам дозволить жити і приймати більш свідомі рішення.
Це допомагає нам розвивати різні стосунки з нашим невпинним мисленням, що згодом допоможе зменшити симптоми депресії та тривоги.
Це дає нам уявлення про те, що означає почати мислити реальністю, а не ілюзіями.