Сьогодні, 11 листопада, одному з найвідоміших акторів Голлівуду виповнюється 52 роки. Він рідко говорить про особисте і не любить зайвої уваги журналістів, тому кожна деталь його біографії досі звучить як маленьке відкриття навіть для давніх прихильниць.
Як розповідає ТаблоID, історія майбутньої зірки почалася задовго до червоних доріжок - ще до його народження, в одній із найвідоміших галерей Італії.
Ім'я, яке прийшло перед картиною у Флоренції
Мама актора Ірмелін була родом із Німеччини і переїхала до Сполучених Штатів ще у 1950-х роках. Там вона вийшла заміж за американця Джорджа ДіКапріо, а у 1974 році у пари народився син.
За родинною легендою, саме у флорентійській галереї Уффіці, перед роботою Леонардо да Вінчі, вагітна мама вперше відчула, як дитина ворухнулася. Батьки сприйняли це як знак і назвали хлопчика на честь великого художника.
Батьки розійшлися, коли Лео був зовсім маленьким. Його виховувала мама, якій багато допомагала бабуся, і саме до бабусі у Німеччину хлопчик щоліта їздив у дитинстві.
Третє місце з брейкдансу і прізвисько з газети
Німецькі канікули запам'яталися не лише родинними обідами. У дев'ять років майбутній актор вийшов на конкурс брейкдансу під сценічним прізвиськом, посів третє місце і навіть потрапив у місцеву газету.
Пізніше у нього з'явилася своя тісна компанія молодих акторів. Разом із друзями, серед яких був і Тобі Магвайр, вони ходили на кастинги, сперечалися, хто першим стане відомим, і жили гучним життям молодих людей у великому місті.
Після Титаніка саме ДіКапріо став головною зіркою цієї компанії. Але сам він не раз казав, що справжній поворот у кар'єрі стався раніше і був пов'язаний із зовсім не гучним вибором.
Менші гроші, але роль, яка змінила все
Ще підлітком він відмовився від ролі у популярному фільмі студії Дісней, хоча тоді йому пропонували найбільший гонорар у його житті. Замість цього він обрав незалежну драму про родину і складного підлітка - і не прогадав.
Роль у цій стрічці принесла йому першу номінацію на Оскар і показала режисерам, що перед ними не просто гарний хлопчик із реклами, а серйозний актор. Після Титаніка він уже сам міг обирати сценарії і героїв, які йому справді цікаві.
Вірила в нього і Шерон Стоун. Коли студія не хотіла затверджувати молодого актора у вестерн, де вона грала головну роль, акторка, за переказами, була готова поступитися частиною власного гонорару, аби його взяли. Пізніше вона жартувала, що готова була хоч щодня приносити його на знімальний майданчик.
Досвід, який допоміг зіграти Авіатора
У актора є особливість, про яку він говорить відкрито. Роками він живе з обсесивно-компульсивним розладом: буває, важко пройти повз пляму на асфальті і не наступити на неї або вийти з кімнати лише один раз, не повернувшись до дверей.
Іноді такі ритуали займали до десяти хвилин дорогою на знімальний майданчик. Він сам визнає, що вчиться не дозволяти цим звичкам керувати життям, а власний досвід пізніше допоміг йому глибше зрозуміти героя Авіатора, який мав той самий розлад.
Поза кіно ДіКапріо відомий ще й як колекціонер. Він збирає сучасне мистецтво, комікси, рідкісні книги і навіть скам'янілості, а однією з перших великих покупок став малюнок Жана-Мішеля Баскія. У 52 роки його історія виглядає не як казка про везіння, а як шлях хлопчика з галереї Уффіці, який кілька разів обирав не гроші і не славу, а роль - і саме тому залишився на вершині так надовго.