Втома від страху: Маша Єфросиніна зважилася на пронизливу правду про себе
Популярна українська телеведуча Маша Єфросиніна поділилася з підписниками своїми роздумами щодо пандемії COVID-19. Зірка коротко описала про те, як змінилася її реальність та як злощасний вірус вплинув на її життя.
Маша Єфросиніна є кумиром для багатьох українських жінок. Телеведуча часто висловлює власну думку та завжди є відвертою зі своїми читачами, наголошує "24канал".
Вона одна з небагатьох зірок українського шоу-бізнесу, яка слідкує за своїм здоров’ям та здоров’ям рідних. Навіть після того, як відкрили кордони, а українці мають можливість відправитися на відпочинок, телеведуча вирішила все ж таки залишитися в Україні та не піддавати рідних небезпеці.
На своїй сторінці в інстаграмі зірка розповіла, про що думає в останні дні літа.
"Про що я думаю в останні дні літа? Про те, що не зрозуміла, чи було воно. Ну, ось літо, в класичному його розумінні з відпочинком, облізлим носом, з вечірками через день, спонтанними польотами і валізами, в яких валяються в'єтнамками в піску з минулого літа. Не було ні весни, ні літа", – пише знаменитість.
За її словами, ці пів року були "зовсім-абсолютно-нескінченно" нової реальності. З шоком і болем від новин, з прийняттям ситуації, з відчуттям найпотужнішої близькості з рідними і усвідомленням крихкості всіх планів. А ще з неймовірною вірою, що все налагодиться.
"Сьогодні всередині я відчуваю втому від постійного страху: я ніколи у своєму житті стільки не проводила часу з відчуттям, що треба побоюватися: обіймів, поцілунків, дверних ручок, піти на ювілей до рідної людини, замовити їжу в ресторані і відмовитися від неї, бачачи, що кур'єр без маски і рукавичок. Ще пів року тому мені навіть в галюцинаціях би не з’явилося, що можна зустрітися з подругою на вечері і закінчити її не спустошеною пляшкою Піно Гріджіо, а спільним походом здати ПЛР "про всяк випадок", – зазначила Маша Єфросиніна.
Як пише телеведуча, стали хворіти її друзі і знайомі. І, за її словами, її дратують почуття, коли в першу чергу ти думаєш не про те, аби терміново привезти їм ліків і фруктів, а згадуєш, коли ти контактував з ними.
