Ви все зробили ніби правильно: м'ясо підрум'янили, моркви поклали щедро, спеції пахнуть на всю кухню. А у казані замість розсипчастого плову виходить липка каша, де рисинку від рисинки не відрізнити. У дев'яти випадках із десяти винен не рис і не казан, а вода, яку долили не вчасно і не в тій кількості.
Рис у плові готується не так, як у каструлі з гарніром. Йому не потрібен запас води про всяк випадок. Йому потрібна рівно та кількість, яку він встигне увібрати, поки дійде до готовності на парі.
Склянка, яка все псує
Найпоширеніший рух виглядає невинно: господиня бачить, що поверхня підсихає, боїться, що рис не дійде, і підливає ще склянку гарячої води. Саме ця склянка і перетворює плов на кашу. Рис уже набряк, зайва рідина йому більше не потрібна, і він починає розварюватися зовні, виділяючи крохмаль.
Класична міра проста: вода має покривати рис приблизно на півтора-два сантиметри, не більше. Доливати потім холодну воду не можна взагалі, а гарячу - тільки якщо рис зверху зовсім сирий, і то по ложці, по стінці казана.
Промивання, на якому не можна економити час
Друга причина липкості ховається ще до казана. Непромитий рис несе на собі шар крохмального пилу, і саме він склеює зерна у гарячій воді. Промивайте рис у холодній воді, міняючи її кілька разів, доки вода не стане майже прозорою.
Потім дайте рису хоч трохи стекти. Мокрий, щойно з друшляка, він одразу візьме більше рідини, ніж ви розраховували, і ваша точна міра води знову полетить. Десять хвилин у друшляку вирішують більше, ніж здається.
Не мішайте те, що має доходити у спокої
Після того як рис засипано і вода влита, плов майже не чіпають. Кожне перемішування ламає зерна, піднімає крохмаль із дна і знову веде до тієї самої липкої маси, від якої ви тікаєте.
Єдиний дозволений рух - зібрати рис гіркою від стінок до центру, коли вода вже майже вбралася, і зробити кілька отворів ручкою ложки до дна, щоб пара піднімалася рівномірно. Потім кришка, найменший вогонь і повний спокій хвилин на двадцять.
Жир знизу теж має свою міру
Розсипчастість залежить і від основи, на якій рис готується. Якщо м'яса і жиру забагато, зерна плавають у ньому і теж втрачають легкість. Якщо жиру замало, нижній шар підгорає, а верхній лишається сухим і твердим, і господиня знову тягнеться по ту саму фатальну склянку води.
Орієнтир простий: після обсмаження м'яса, цибулі і моркви основа має блищати, але не тонути в жирі. Зайву ложку жиру краще зняти одразу, до рису. Тоді пара, а не рідина, доведе кожне зерно до готовності, і плов вийде таким, яким його задумано: ароматним, пружним і розсипчастим до останньої ложки.
Відпочинок після вогню вирішує половину справи
Навіть ідеально зварений плов можна зіпсувати поспіхом. Якщо відкрити казан одразу і почати розкладати по тарілках, волога, яка ще не розподілилася між зернами, зробить нижній шар мокрим і важким.
Вимкніть вогонь і лишіть казан під кришкою ще на п'ятнадцять хвилин, краще накривши рушником. За цей час рис дійде на власній парі, зерна стануть пружними і відділяться одне від одного. І лише тоді плов перемішують одним рухом знизу вгору - і несуть до столу.